ІСТОРІЯ НОВОСЕЛИЦЬКОЇ ШКОЛИ

Розвиток освіти в селі Новоселиця має глибокі коріння і бере початок ще з XIX століття. Відомо, що в 1875 році в Новоселиці почало діяти Однокласне народне училище Міністерства народної освіти.

В 1905 році із Києва до Новоселиці приїхала вчителька Борецька, яка займалася навчанням жителів села і розповсюдженням нелегальної революційної літератури. Однак невдовзі вона була запідозрена владою в революційній діяльності і, щоб не потрапити до в’язниці, покінчила життя самогубством.

В кінці XIX ст. на території села діяли три школи. Одна з них – церковно-приходська (в ній навчались лише дівчата) та дві міністерські школи – на Малій Новоселиці та на Великій Новоселиці.

Названі школи були з трьохрічним терміном навчання. Кількість учнів в класах була непостійною. До першого класу приходило вчитись 60-70 учнів, а закінчувало школу лише 10-15% школярів. Навчання, звичайно, було не обов’язковим, і більшість батьків обмежувались тим, щоб їх діти навчились читати та писати.

В школу учні ходили не систематично. Навесні, коли розпочинались городньо-польові роботи, залишали навчання раніше, ніж закінчувався навчальний рік. Головним предметом в церковноприходській школі вважався «Закон Божий», панувала сувора дисципліна, використовувалась жорстока міра покарання – різки.

В 1916 році в с.Новоселиця на території цукрового заводу була відкрита вища початкова школа з чотирирічним терміном навчання, яка прирівнювалась до сучасної семирічної школи.

Спочатку, до революції, в цю школу приймали вчитись лише за рекомендацією попа. Тому діти бідняків в ній, майже, не навчались. Пізніше, після революції, учнівський склад школи змінився. Навчатись могли усі бажаючі. Ця школа проіснувала до 1925 року.

В 1918 році було прийнято декрет про відокремлення церкви від держави і школи від церкви: «Преподавание в стенах школы какого бы то ни было вероучения в школе обрядов культа не допускается» (Собр.Узакон. 1918 год. №18, ст.263).

В роки революції та громадянської війни (1917-1920 рр.) питання освіти та навчання в с.Новоселиця розв’язувалось силами і на розсуд громадськості села. Школа та вчитель були на утриманні тих батьків, діти яких навчались. Так було до того часу, поки в селі остаточно не утвердилась Радянська влада. Почалось спільне навчання хлопчиків і дівчаток.

У школі було припинено викладання «Закону Божого». З великим піклуванням поставився Радянський уряд до народного вчителя. Викладачам була підвищена заробітна плата.

В 1922 році трьохрічна початкова школа була реорганізована в чотирьохрічну початкову школу в селі було відкрито клуб, хату-читальню та бібліотеку. Особливо велике значення в поширенні культури та політичної освіти на селі мала хата-читальня, де охоче збиралась молодь села. Тут проводили свою роботу перші комсомольці на селі: Лавренчук Нікандр, Самолюк Іван, Шаюк Семен. Видатною подією в селі того часу був перший радіоприймач, сконструйований для хати-читальні радіолюбителем Клімовим Федотом Івановичем (садівником-мічурінцем).

Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення в 1924-1925 роках почав працювати лікнеп. Комнезами розвернули свою роботу в справі ліквідації неписьменності. Також вони надавали матеріальну допомогу сім’ям селян-бідняків.

З 1924 по 1938 рр. в  приміщенні колишньої церковної школи (над річкою) почала діяти польська школа. Викладання предметів відбувалось виключно польською мовою. Документи випускники також отримували на польській мові. Директором був Рудніцький Сигізмунд Мар’янович.  Вчителювали Максимчук Микола Микитович, Костелецька Валентина Петрівна…  В 1938 році Максимчука М.М. розстріляли як «ворога народу», а директора в травні цього ж року репресували.

В 1930 році була видана Постанова Ради Народних комісарів про загальнообов’язкове початкове навчання. В цей час працювало багато комсомольців, які проводили індивідуальну роботу по ліквідації неписьменності серед дорослого населення.

В 1929 році в с.Новоселиця була відкрита семирічна школа В 1933-1937 рр. майже всі діти шкільного віку були охопленні навчанням в межах семирічки.

Облаштування в тогочасних класах було простим: у два-три ряди стояли парти-лави,   посередині стіни – таблиця (дошка), на якій писали крейдою, та стіл для вчителя. Книжки і зошити діти носили у сумках (торбах), які шили із домотканого полотна. Менші учні (1-2 кл) писали у зошитах олівцем, а потім ручкою з пером, вмокаючи в чорнило. Таке написання вимагало від учня великої старанності та вміння. Саме чорнило виготовляли із плодів бузини. У класі навчав один вчитель. Діти одягалися дуже просто. Їхній одяг залежав від сезону, а найбільше – від можливості сім’ї. Часто взимку діти не могли відвідувати школу через відсутність взуття. Організованого харчування для учнів не було. З дому діти брали на обід переважно печені коржі, які також носили у цих торбах (дуже часто коржі були забруднені чорнилом).

Під час Другої Світової війни школа здебільшого не працювала, проте під час окупації села, за наказом німецького керівництва все ж таки школу було відкрито. Пропрацювала вона близько 0,5 року .

Налагодження шкільної справи після вигнання гітлерівців наштовхнулося на великі труднощі. Не було наочних посібників, лабораторних приладів, зошитів, підручників, карт, класних дошок. Учителі воювали на фронтах. Постало завдання в стислі терміни відновити навчальний процес і охопити навчанням усіх дітей шкільного віку. Не дивлячись на всі негаразди, в 1944 році відразу  почали діяти семирічна школа та дві початкові школи на Малій Новоселиці та Червоній Новоселиці. Семирічне навчання стало обов’язковим.

Частина учнів – випускників семирічки, бажаючих здобути середню освіти, ходили навчатись в Полонську середню школу. Серед них: Клімов Івась, Варчук Микола, Лебеденко Іван, Юрчик Галина,  Самолюк Сергій, Грама Микола, Демчук Броніслав, Кузьменко Марія та інші.

Тим часом на території бурякорадгоспу звільнилося двоповерхове приміщення, яке належало Хмельницькому цукротресту (колишній маєток графині Єлизавети Гагаріної). Сільська і районна влада доклали зусиль, щоб цю будівлю було передано на баланс районної освіти, щоб найближчим часом відкрити середню школу.

Таким чином, в 1956 році гостинно відкрила свої двері Новоселицька середня школа. Першим директором цієї школи був Романюк Григорій Никифорович. Після нього в 1959 став директором Заровний Андрій Павлович, після нього навчальний заклад очолив Бацман Микола Никифорович. Згодом очолив школу Григорчук Микола Олексійович. З 1 січня 1967 року директором середньої школи було призначено Кобильчак Ганну Гнатівну, яка очолювала навчальний заклад до 1 вересня 1986 року.

В школі діяла кабінетна система для уроків фізики та хімії, існувала піонерська кімната, Ленінська кімната. Піонерська організація ділилася на менші загони, які мали певні завдання. Діяла тимурівська команда, яка допомагала ветеранам війни та праці, збирала про їх діяльність матеріали, оформляли альбоми. Великим внеском школи у розвитку держави було збирання макулатури і металолому. Проводились змагання між класами.

Семирічну школу, яка була в центрі села,  реорганізували у восьмирічну.

З 1958 до 1978 директором восьмирічної школи була Костюк Олександра Єрофеївна. Її ще називали безпартійним комуністом, адже для розвитку освіти в селі, розвитку школи зокрема, вона зробила дуже багато: домоглася відкриття групи продовженого дня з повним харчуванням для дітей (першої в районі), за її директорства до школи, яка над річкою добудували два кабінети, збудували їдальню, перепланували окреме приміщення в школу трудового навчання, де були столярний та слюсарний класи. В подвір’ї цієї школи збудували хлів-конюшню, бо школа мала пару коней, а також невеличку ферму для розведення кролів. Олександра Єрофеєвна заклала основи проекту будівництва нової середньої школи. Своїм завданням Олександра Єрофеївна ставила формування цінностей загальнолюдської моралі, виховання відповідальної поведінки учнів, особистісних якостей: волі, наполегливості в навчанні, залучення учнів до активної роботи шкільної родини. Вимагала від учителів бачити в кожній дитині людину, виявляти позитивні риси характеру у підлітка, любити і поважати учня. Костюк О.Є. робила  усе для того, щоб навчальний процес був на високому рівні, а виховання в школі мало патріотичний характер.

Отже, на той час в селі було три школи: середня, восьмирічна і початкова. В них навчалося 820 учнів. Середню школу в с. Велика Новоселиця закінчили 336 учнів, серед них 19 медалістів.

Також працювала в селі вечірня школа (колишнє приміщення ясел), в якій навчалася молодь без відриву від виробництва. Директором був Охремчук Федір Антонович – сильний математик, надзвичайно порядна і справедлива людина, яка користувалась незаперечним авторитетом серед громади села, колег та учнів. Увесь свій час Федір Антонович  віддавав роботі, тому й помер на робочому місці.

В 1981 році на території восьмирічної школи під умілим керівництвом Українця Гліба Яковича розпочалося будівництво трьохповерхової середньої школи на 640 місць. Вчителі, батьки, учні допомагали в будівництві та упорядкуванні школи та класних кімнат. Учні здійснили озеленення школи.

1 вересня 1986 року в центрі села пролунав шкільний дзвінок, сповістивши про початок життя нової школи… Забилося, запульсувало її серце, наповнюючи новоселицьку землю життєдайною силою знань і мудрості. Ожила, заспівала, задзвеніла школа і гостинно відчинила свої двері, запрошуючи дітей у світлі класи.

Ця триповерхова споруда нараховувала добре обладнані кабінети: фізики, хімії, біології, української мови та літератури, історії, географії, математики, російської мови, іноземної мови, трудового навчання,  майстерню, медичний кабінет, спортивний зал із двома роздягальнями та душовими кабінами, гардероб, бібліотеку. Для молодших класів було відведено праве крило ІІ поверху. Їдальня на 250 місць обладнана всім необхідним. Актова зала була обладнана кіноапаратурою. Класи були радіофіковані. Обладнані спортивний та ігровий майданчики. Споруджено теплицю та окреме приміщення автошколи.

Очолив кращу школу у районі Українець Гліб Якович – пристрасний ентузіаст шкільної справи, натхненник нових ідей, справжній учитель учителів.  Це був великий Педагог, Учитель від Бога. Гліб Якович дбав про те, щоб зростав інтелектуальний рівень кожної людини, бо й сам був людиною творчою, жив багатим духовним життям і допомагав зростати вчителям та учням. В школі працювали різні гуртки, а на предметних олімпіадах та оглядах художньої самодіяльності школа займала перші місця. У роботі колективу враховувався досвід педагогів – новаторів. Він домігся того, щоб у навчальний процес було введено автосправу. І після закінчення школи учні одержували посвідчення водія.

Після того, як Гліба Яковича було обрано головою Полонської районної ради, директором школи стала Бученко Лариса Анатоліївна – досвідчений та ініціативний керівник, яка продовжила справу, розпочату Г.Українцем. З-за її керівництва здійснено благоустрій школи, постав новий паркан, дообладнано класи-кабінети.

1998 року на посаду директора призначили молодого, талановитого Мойсієнка Віталія Миколайовича, який до того працював заступником директора з навчально-виховної роботи цієї школи. У ньому людяність і поступливість поєднались з ясним розумом і розсудливістю, чуйність і вміння розрадити з почуттям гумору та сильним характером. Період його управління – великий запал та творча енергія на кожній ділянці роботи директора. Своїм завданням він ставить направлення роботи педколективу на підвищення якості навчання, на поліпшення  морального, духовного, патріотичного виховання підростаючого покоління, викорінення формалізму в оцінці результатів праці вчителів, посилення зв’язку школи з життям.

Дякуючи Віталію Миколайовичу, Новоселицький ліцей став храмом дитинства, натхнення і краси, школою доброти та радості пізнання, утвердження в душі дитини високих національно-патріотичних і загальнолюдських цінностей. Це – багатопрофільний заклад, центр впровадження сучасних педагогічних технологій та інноваційних методів навчання і виховання, виявлення, підтримки та розвитку талановитих, обдарованих дітей, центр ефективної методичної роботи. Тут  відбуваються районні, обласні семінари для керівних кадрів та педагогів шкіл.

З  ініціативи директора та під його безпосереднім керівництвом на базі школи створено перший в районі освітній округ.

Велику увагу Віталій Миколайович приділяв розвитку і зміцненню матеріально-технічної бази школи, оснащенню кабінетів, оновленню фонду музичних інструментів, акустичної апаратури. Незважаючи на скрутну економічну ситуацію, директор зумів організувати капітальний ремонт приміщень,  відкрити внутрішні туалети, розробити дизайн та організувати виготовлення нових сучасних меблів. У стані реалізації знаходиться започаткований ним проект «Музей історії школи».

Багато сил і енергії віддав В.М.Мойсієнко впровадженню сучасних інформаційних технологій. Ним було створено сайт школи, започатковано випуск електронної газети. Ці нововведення отримали гідну оцінку – стали переможцями та призерами  обласних конкурсів.

Багатогранна і плідна діяльність Мойсієнка Віталія Миколайовича, виваженість і результативність його керівницької діяльності не лишилися непоміченими. В 2010 році навчальний заклад було проатестовано з відзнакою а колектив школи занесено на районну Дошку пошани. Сам Віталій Миколайович став лауреатом районної премії імені Лесі Українки

7 серпня 2012 року педагогічний колектив Новоселицького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, ліцей», освітянська  громадськість Полонщини зазнала непоправної втрати: безжальна смерть забрала  молоду, сповнену шляхетних ідей та життєвих планів особистість, висококваліфікованого фахівця, мудрого керівника, добру, уважну, виважену людину Віталія Миколайовича Мойсієнка.

1 вересня 2012 року на посаду директора  Новоселицького НВК призначено Сіренького Ігоря Олексійовича, спеціаліста  вищої кваліфікаційної категорії, вчителя-методиста, «Відмінника освіти».

Неординарна особистість, талановитий менеджер, авторитетний керівник та  умілий педагог…  За його ініціативи було започатковано ряд загальношкільних заходів та проектів, змодельовано інноваційні форми організації навчально-виховного процесу. Після двох років керівництва Новоселицьким навчальним закладом, Сіренький І.О. був призначений на посаду директора Понінківської гімназії.

1 вересня 2014 року обов’зки директора було покладено на Вельгас Оксану Володимирівну, спеціаліста вищої кваліфікаційної категорії, старшого вчителя, яка до цього близько десяти років працювала заступником директора з виховної роботи цього ж закладу освіти.